Хвороба Келлера – це незвичайні переломи човноподібної кістки стопи або головки плеснової кістки вказівного пальця стопи. Незвична ця патологія тим, що розвивається тільки у представників певних професій, пов’язаних з регулярним високим навантаженням на стопу. Найчастіше це водії (натискання на педалі автомобіля) та швачки, що працюють на швейних машинах з ножним керуванням. Багаторазовим повторюючимся моментом, що призводить до ураження хряща, є згинальні рух стопи з опорою на головки плеснових кісток. На остеохондропатію Келлера доводиться у середньому 29 випадків зі 100 переломів передплеснових і плеснових кісток, дана патологія досить поширена і добре вивчена. Права стопа уражається частіше лівої, тому що у багатьох вона сильніше і переносить більші навантаження. Надмірна напруга, що подається на стопу, призводить до «стирання» суглобового хряща, пізніше асептичне запалення зачіпає і кісткові елементи. Передплесно і плюсна піддаються підхрящевому некрозу, а рівномірна архітектура кісткових балок деформується.
Це захворювання розвивається протягом багатьох років і досить довго ніяк себе не проявляє – до моменту перелому кісток стопи. У пацієнта можуть бути незначні болі в стопі, на які більшість людей не звернуть увагу. Пізніше ці болі починають викликати невелику кульгавість. Біль стає сильнішою, коли людина наступає на камінчик, край сходинки або який-небудь гострий виступ на підлозі. З’являється дискомфорт при ходьбі босоніж навіть по рівній поверхні. Тривалий час хворобливі відчуття компенсуються ходьбою у взутті з ортопедичною устілкою і центральним поздовжнім зводом (захищає предплюсну і плюсну). Також у цей період розвитку захворювання може спостерігатися розчепірення пальців стопи. Коли захворювання прогресує, виникає припухлість стопи в області плюсно-фалангових суглобів (біля основи пальців), почервоніння шкіри, зникають фізіологічні поздовжні поглиблення між сухожиллями розгиначів. Через дегенерації хряща коротшає II-ий (вказівний) палець стопи.
Якщо на цій стадії провести правильну діагностику та профілактичні і терапевтичні заходи, можна запобігти переломам кісток. Правильне лікування цієї патології, припинення професійної діяльності, пов’язаної з навантаженнями і підбір взуття з фізіологічним положенням стопи дозволять не допустити повної втрати функцій стопи і інвалідності. Далі, як захисна реакція на втрату хрящової тканини, утворюються кісткові розростання на голівці плеснової кістки. Це обмежує можливість руху і виконання стопою звичної роботи. Навіть найменша травма може послужити причиною перелому човноподібної або II-ої плеснової кістки.
МРТ стопи у цьому випадку – незамінне дослідження, що володіє високою діагностичною цінністю. При магнітно-резонансній томографії добре помітні всі компоненти хвороби Келера: втрата правильної кулястої форми головки плеснової кістки, зміни суглобової щілини. При імпресивному переломі буде видно наявність некротизованих кісткових мас. МРТ стопи дасть можливість диференціювати патологію Келлера від інших станів, пов’язаних з ураженням хрящової і кісткової тканин (артриту, остеомієліту, екзостозів (кісткових шпор). Візуалізація уражень дозволить лікарю-ортопеду оптимально підібрати комплекс профілактичних і лікувальних заходів для забезпечення розвантаження стопи або прийняти рішення про необхідність хірургічного втручання.
