Причиною вальгусної деформації стопи є відхилення і ротація великого пальця назовні. Це дуже поширена патологія, що супроводжується деформуючим артрозом і болем. У людей, які носять взуття, пальці притискаються один до одного і втрачають нормальне анатомічне положення. При цьому страждає плюснефаланговий суглоб – зчленування першої плеснової кістки та проксимальної фаланги 1-го пальця ноги. Тиск взуттям на плеснову кістку та її випинання призводить до гіпертрофування тканин в цьому місці – утворюється «шишка». Кісточки на ногах заподіюють дискомфортні відчуття та неестетично виглядають. У більшості випадків від цього страждають жінки, які носять туфлі на високих підборах. Важливе значення має спадковий фактор – часто деформація плюснефалангового суглоба зустрічається у всіх жінок з однієї сім’ї. Слабкість зв’язок або перенесені травми також призводять до пошкодження плюснефалангового суглоба. Халюс вальгус може турбувати пацієнтів з ревматоїдним артритом внаслідок зменшення міцності капсульно-зв’язкового апарату. Така деформація виникає також у дітей, як прояв генетичних захворювань.
Важливо вчасно звернути увагу на біль і складності в підборі або носінні взуття. Викривлений назовні великий палець тисне на інші пальці, що може привести до їх наповзання один на одного. Якщо довго ігнорувати дегенеративні зміни плюснефалангового суглоба, формуються остеофіти, що збільшують вираженість деформації. Постійне здавлення тканин може викликати також інфекційне ураження або виразки на шкірі. Вчасно проведена діагностика і лікування цього стану збереже функціональність стопи, нормальну ходьбу і поставу.
Для дослідження ураженої стопи застосовують рентгенографію і магнітно-резонансну томографію. МРТ є визначальним методом в діагностиці дегенеративних і травматичних ушкоджень хрящів, суглобових сумок і навколосуглобових тканин. Обстеження стопи дозволяє якісно візуалізувати та вивчити зміни, визначити кут відхилення пальця. Зображення високої якості, зроблені в різних проекціях, дають можливість діагностувати тип деформації, розглянути взаєморозташування компонентів стопи, зміщення суглобових поверхонь. Перед оперативним втручанням на стопі обов’язкове проведення МР-томографії для діагностики патологічних змін. Це дозволить детально розглянути м’які тканини, суглобові елементи та зв’язки.
Профілактику вальгусної деформації необхідно починати вже в дитячому або підлітковому віці, особливо якщо кісточки на ногах зустрічаються в сім’ї у мами або бабусі. Рекомендується носіння взуття з широкими та просторими носками з м’яких матеріалів для формування нормальної стопи.
Якщо в результаті діагностики у пацієнта виявлена конгруентна деформація, консервативних профілактичних заходів буде достатньо, щоб сповільнити її прогресування. Допоможе підбір комфортного взуття із застібками, шнурками та без підборів. Хочеться попередити, що носіння нічних ортезів, які обіцяють коригувати халюс вальгус, є безглуздою тратою грошей. Неефективність цього методу була підтверджена в дослідженнях. А ось використання ортопедичних устілок або якісного спортивного взуття здатне виправити біомеханіку стопи. Вони рівномірно розподіляють навантаження на стопу та утримують склепіння стоп у фізіологічному положенні.
У разі неконгруентного типу деформації великого пальця може знадобитися хірургічна операція.
