АКЦІЯ: з 01.04.2024 до 30.04.2024 знижка на обстеження 250 (!) грн
Новини

МРТ візуалізація при хворобі Осгуда-Шляттера

16 Січня 2019

Хвороба Осгуда-Шляттера

Хвороба Осгуда-Шляттера – це патологія опорно-рухового апарату, яка найчастіше вражає дітей і підлітків. Якщо у вашої дитини болять коліна і при цьому вона досить активна, є чимала ймовірність діагностування саме цього захворювання. Що ж це за хвороба, звідки вона береться, як розвивається? І яким чином діагностувати цю патологію?

Що таке хвороба Осгуда-Шляттера і як вона розвивається?

Хвороба Осгуда-Шляттера – патологія кісткової тканини, а саме остеохондропатія горбистості великогомілкової кістки.

Вона була виявлена ​​і вперше описана в далекому 1906 році хірургами Робертом Осгудом і Карлом Шляттером. Їх прізвища і дали назву патології.

Захворювання виникає внаслідок багаторазово повторюваних мікротравм зв’язки надколінка в точці його кріплення до горбистості великої гомілкової кістки. В результаті формується хворобливе ущільнення під коліном.

Найчастіше, до цього призводять травми і пошкодження колінного суглоба, спровоковані підвищеними навантаженнями на коліна. Саме тому хвороба Осгуда-Шляттера часто є бідою юних спортсменів 10-18 років. У цьому віці якраз інтенсивно ростуть кісткові тканини, але при цьому зв’язки особливо уразливі перед спортивними навантаженнями і травмами (іноді буває досить ударів і падінь).

Однак іноді Осгуда-Шляттера зустрічається навіть у неспортивних підлітків, які отримали травму коліна. Навіть індивідуальні особливості інтенсивного росту і розвитку скелета у дитини можуть дати поштовх до виникнення остеохондропатії.

Симптоми і небезпека хвороби Осгуда-Шляттера

Найяскравішим симптомом захворювання є добре видиме неозброєним оком ущільнення або горбистість під колінною чашечкою. Однак до його появи може пройти певний час.

Хвороба Осгуда-ШляттераВ такому випадку захворювання можна визначити і за іншими ознаками:

  • Біль при згинанні і розгинанні коліна (тобто неприємні відчуття посилюються під час будь-якого фізичного навантаження на коліна і можуть віддавати навіть в стегно).
  • Щільна і хвороблива припухлість коліна і бугра під ним.
  • Набряк м’яких тканин.
  • Обмеженість рухливості колінного суглоба.

У багатьох випадках проблема зникає в процесі росту дитини. Однак пускати на самоплив хворобу Осгуда-Шляттера ні в якому разі не можна! Деякі безтурботні люди схильні розглядати шишку під коліном як косметичний дефект, але це небезпечна помилка. Адже можливі ускладнення, впоратися з якими буде набагато складніше, ніж з остеохондропатією.

Наприклад, у важких випадках (якщо ігнорувати хворобу) ушкоджений суглоб може навіть повністю втратити повноцінну рухову функцію. Крім того, біль може триматися місяцями і лише посилюватися, так що не варто зволікати з візитом до лікаря відразу після появи перших неприємних симптомів.

Як визначити хворобу Осгуда-Шляттера?

Крім безпосереднього огляду хворого і спостереження за клінічною картиною розвитку захворювання, лікар обов’язково направить пацієнта на інструментальну діагностику для підтвердження діагнозу.

У наш час медицина виділяє кілька способів інструментальної діагностики Осгуда-Шляттера. Серед них – рентгенографія, УЗД, МРТ та КТ.

Хвороба Осгуда-Шляттера

Найбільш чутливим і специфічним методом у разі діагностування Осгуда-Шляттера сучасними хірургами і ортопедами визнане МРТ.

Цей діагностичний метод дає відмінну можливість одночасно досліджувати м’які тканини, зв’язки, хрящові тканини, м’язи і судини пошкодженого місця. Крім того, МРТ дозволяє високоточно і детально візуалізувати навіть ті трансформації в структурі колінного суглоба, які поки не дають зовнішніх симптомів. Це означає, що завдяки МРТ візуалізації можна встановити точний діагноз на ранній стадії захворювання, коли воно найлегше піддається лікуванню.

У рідкісних випадках (при сильній фрагментації горбистості) може знадобитися хірургічне втручання. Саме МРТ знімки допоможуть обгрунтувати необхідність операції, а згодом – оцінити її результати.

Також МРТ незамінне не тільки для встановлення початкового діагнозу, але і для оцінки ефективності терапії, щоб мінімізувати ризик виникнення рецидиву хвороби в майбутньому.

А якщо мова йде про пацієнтів юного віку, то не останній аргумент на користь магнітно-резонансної діагностики Осгуда-Шляттера – абсолютна безпека процедури і відсутність шкідливого опромінення, як у випадку з рентгенографією.