Ліктьовий синдром зап’ястя або синдром ліктьового здавлення виникає, коли ліктьова кістка відносно більша, ніж має бути порівняно з променевою. Це змушує ліктьову кістку нести більшу частину ваги та сили на цей бік зап’ястя під час руху руки. Ліктьовий синдром зап’ястя найчастіше є вродженим станом, але також може бути результатом укорочення променевої кістки внаслідок травми. Симптоми зазвичай не виявляються до того часу, поки людина стане старше, незалежно від початкової причини. Це пов’язано з дегенерацією підтримуючих тканин і структур, зокрема зв’язок і хрящів.
Симптоми можуть змінюватись в залежності від тяжкості стану, наявності інших захворювань, а також від способу життя пацієнта. Однією з найпоширеніших скарг є біль при обертанні зап’ястя або передпліччя, що зменшується лише у спокої. При повороті руки тильною стороною вгору чи вниз пацієнт може відчувати хворобливе відчуття клацання чи замикання.
Набряк зап’ястя або передпліччя виникає набагато рідше, тому що найчастіше люди звертаються до лікаря набагато раніше його появи. Найчастіше причиною занепокоєння та подальшого звернення до лікаря є зниження діапазону обертання та руху кисті руки.
Синдром ліктьового здавлення може бути підступним та прогресувати безсимптомно.
Захворювань та травм, пов’язаних із подібними симптомами, досить багато, тому існують певні критерії діагностики, за якими можна з впевненістю відрізнити ліктьовий синдром зап’ястя від інших патологій:
За допомогою рентгену можна побачити ураження ліктьової кістки. Зазвичай помітні ті зміни, які вже призводять до досить сильних симптомів і негативно впливають на рівень життя людини.
Артроскопія – інвазивний (хірургічний) метод обстеження, при якому можна діагностувати дегенеративні зміни кістки. Зважаючи на інвазивність обстеження, воно зазвичай не є методом вибору.
Завдяки МРТ можна помітити мінімальні зміни щільності кістки, прилеглих зв’язок, а також місцевий набряк, який може поки не давати помітної симптоматики, але вже є предиктором погіршення тяжкості захворювання. Таким чином, магнітно-резонансна томографія допомагає лікарю та пацієнту визначити патологію та почати її лікування набагато раніше, що позитивно позначиться на результатах.
Патології ліктьового зап’ястя часто проявляються дуже схожими порушеннями та характером болю. Таким чином, діагностична візуалізація часто потрібна для підтвердження діагнозу у разі болю в зап’ясті, і її слід розглядати після збирання анамнезу та клінічного огляду.
Мануальне обстеження, яке включає пальпацію, вимірювання діапазону рухів і сили, переважно використовується визначення ймовірності ліктьового синдрому зап’ястя. Однак МРТ є переконливішим засобом діагностики стану.
МРТ є дослідженням вибору як виявлення раннього захворювання, так характеристики пізніших стадій захворювання. Може продемонструвати кісткові, хрящові та зв’язкові ознаки синдрому:
Важливо визначити причину виникнення захворювання, оскільки підхід до лікування може залежати від поточного способу життя чи професії. Особливо це стосується спортсменів, які бажають повернутися до спорту після лікування та відновлення.
У разі діагностики захворювання на ранніх стадіях, лікар може запропонувати вам консервативні методи лікування, такі як іммобілізація та протизапальна медикаментозна терапія, що, звичайно ж, краще хірургічного втручання. У разі неефективності консервативного лікування рекомендуються хірургічні варіанти.
