Кіста підколінної ямки, яка ще називається кістою Бейкера – це об’ємне утворення, що містить рідину, походить із синовіальної оболонки і з’єднане з колінним суглобом. Вона не є істинною кістою, тому що може об`єднуватись із порожниною суглоба. Таке утворення є вторинною патологією і розвивається на фоні перенесених травм коліна з пошкодженням внутрішньосуглобових структур, підвищених навантажень, надлишкової маси тіла, дегенеративних чи запальних процесів. Це можуть бути деформуючий остеоартроз, синовіт, системні захворювання сполучної тканини. Вірогідність формування підколінних кіст у перелічених вище випадках становить до 20%. Первинне захворювання або травма в поєднанні з кістою суттєво порушують нормальне функціонування колінного суглоба, завдають болю та дискомфорту. Пацієнти відчувають значні труднощі в проявах фізичної активності.
Колінний суглоб – дуже важливий і складно влаштований компонент опорно-рухової системи. Його суглобова капсула вистелена зсередини синовіальною оболонкою, що утворює завороти, слизові сумки і складки, які містять жирову тканину. В результаті формуються сполучені між собою або замкнені порожнини. При збільшенні об’єму рідини, викликаному травмою, набряком при запальному процесі, надлишковою вагою, відбувається розтягнення цих порожнин. Накопичення рідини в слизовій сумці і стає причиною виникнення кісти. Найбільш поширена локалізація – це сумка, розташована між сухожиллями півперетинчастого і серединною головкою литкового м’язів.
В першу чергу, важливо розуміти, що наявність кісти Бейкера є симптомом наявного патологічного процесу колінного суглоба, або наслідком травм. Кіста в підколінній ямці виглядає як кулясте утворення, розташоване на задній поверхні колінного суглоба. Кіста Бейкера проявляється болючістю, що посилюється при згинанні, відчуттям тиску, утрудненістю рухів, припухлістю. Згодом може приєднатися затерпання гомілок, набряклість, підвищення температури. Цими симптомами не можна нехтувати ні в якому разі! Окрім дискомфорту під час ходьби (навіть не кажучи про заняття спортом), цей патологічний стан може призвести до ряду ускладнень. За відсутності діагностики і коректного лікування кіста загрожує її розривом, стисненням судин і нервів нижньої кінцівки. Небезпечним ускладненням також є погіршення венозного кровотоку і розвиток тромбозу глибоких вен. А це в свою чергу стає фактором ризику виникнення тромбоемболії легеневої артерії (ТЕЛА).
Найбільш інформативним неінвазивним методом обстеження кісти підколінної ямки є МРТ, що дозволяє візуалізувати всі компоненти колінного суглоба. Адже під час дослідження необхідно виявити не лише саме утворення, але і первинний патологічний процес, що послужив причиною формування кісти. Магнітно-резонансна томографія дозволяє візуалізувати взаємини внутрішньосуглобових структур, ступінь вираженості пошкоджень і прогнозувати ризик розвитку рецидивів після проведення артроскопії.
Також за наявності кісти Бейкера рекомендовано проводити УЗД вен нижніх кінцівок для виключення венозного тромбозу. З результатами діагностики необхідно звернутися до травматолога для вибору методу лікування.
