Це поширена причина болю в колінному суглобі, яка може перешкодити можливості повноцінного руху і заподіювати тривалий дискомфорт. Цей синдром розвивається, як відповідь на регулярне здавлювання підколінкового (тобто розташованого під надколінником) жирового тіла Гоффа.
Тіло Гоффа – це вкрай важлива структура в колінному суглобі, воно відповідає за амортизацію при рухах і перерозподіл навантаження, захищаючи таким чином розміщені вище елементи. Воно являє собою сукупність жирових клітин, яке вкрите власною капсулою. Крім того, інфрапателярна жирова подушечка є джерелом колагену і глікозаміногліканів та захищає колінний суглоб не тільки в механічному сенсі, а й у метаболічному.
При тривалих хронічних навантаженнях на нижні кінцівки в тілі Гоффа, яке піддається здавленню, розвивається набряк і запалення, формуються мікротравми. Це перша стадія розвитку імпіджмент-синдрому – ліпоартріт. Він проявляється так званим «переднім» колінним больовим синдромом (постійна ниюча біль в колінному суглобі та під ним). Також люди, у яких розвивається цей стан, відзначають можливість надмірного неприродного випрямлення ноги в колінному суглобі – гиперєкстензію, або перерозгинання. Крім того, при натисканні на область суглоба виникає неприємний хрусткий звук. Якщо на цьому етапі не буде проведена відповідна діагностика та лікувальні заходи, в подальшому жирова тканина тіла Гоффа перетворюється в фіброзну. В середньому це займає від шести до восьми тижнів.
При заміщенні одного типу тканини на іншу жирова подушечка вже не може повноцінно справлятися зі своєю функцією амортизації та стискається між стегновою і великогомілковою кістками. Настає декомпенсація імпіджмент-синдрому. У цій ситуації досить навіть незначного удару або активних рухів для остаточного обмеження тіла Гоффа і обмеження можливості згинати й розгинати колінний суглоб.
Крім високих хронічних навантажень, до імпіджмент-синдрому може також привести невдале оперативне втручання, системне захворювання сполучної тканини або інфекційний процес.
Вкрай важливо своєчасно діагностувати розвиток імпіджмент-синдрома колінного суглоба ще на стадії ліпоартріта. Якщо причина болю в коліні буде виявлена, може бути досить навіть консервативних заходів для позбавлення від болю і відновлення амплітуди рухів. Для цього травматологи-ортопеди застосовують щадний режим активності, тейпування, ударно-хвильову терапію або внутрішньосуглобові ін’єкції. У разі виявлення під час обстеження сформованого обмеження і переродження жирового тіла, проводять хірургічне втручання.
Перш, ніж приймати рішення про тактику лікування цього синдрому, дуже важливо точно діагностувати причину болю в колінному суглобі і встановити стадію процесу. На сьогодні магнітно-резонансна томографія суглобів є незамінним стандартом візуалізації стану суглобових структур. При цьому дослідженні можливо достовірно диференціювати імпіджмент-синдром колінного суглоба від інших уражень: травм менісків, зв’язок, капсули суглоба, не вдаючись до інвазивних методів діагностики. На МР-томограмах відмінно візуалізуються набряк жирового тіла Гоффа, його здавлення і переродження тканин. Це абсолютно безболісний і безпечний метод дослідження, який не має аналогів по інформативності.
