Проведення МРТ є поширеним медичним методом для діагностики різних захворювань та запалень в організмі людини. Зокрема, таке обстеження є ефективним для дослідження стану м’яких структур (м’язів, хрящів), органів малого таза, суглобів, спинного та головного мозку. Особливе значення магнітно-резонансна томографія має для виявлення та моніторингу ревматологічних захворювань.
Ця група хвороб пов’язана з уражанням та запаленням сполучних тканин, а саме хрящів, м’язів сухожиль, кісток, синовіальних оболонок тощо. Оскільки ревматологічні захворювання можуть призвести до тяжких ускладнень та обмеження фізичної активності, надзвичайно важливо вжити необхідних заходів для своєчасного виявлення патології. Отож таким чином МРТ уможливлює чітку візуалізацію цих ділянок для отримання достатньої інформації про їхній стан з метою визначення правильного діагнозу та призначення ефективної схеми лікування.
Ревматизм – системне інфекційно-алергічне ураження сполучної тканини, внаслідок якого вражаються серцево-судинна система та суглоби. Зміни в суглобах при ревматизмі можна безпомилково виявити за допомогою проведення МРТ. Процедура повністю безболісна та має високу інформативність.
МРТ призначається пацієнту при наявності таких симптомів, як: больові відчуття, набряки суглобів, почервоніння шкірного покриву у цій ділянці, скутість тіла, слабкість, втрата ваги, надмірна пітливість та підвищення температури. Також можливими ознаками наявності ревматизму є тахікардія, знижений артеріальний тиск, аритмія, набряки ніг, постійний біль у серці.
До того ж завдяки МРТ можна діагностувати артрити (що можуть бути подагричними чи ревматичними), тендиніти та інші захворювання сполучних тканин.
Магнітно-резонансна томографія є безпечним діагностичним методом, який не передбачає променевого навантаження. Завдяки застосуванню МРТ можна виявити ревматичні зміни навіть на початкових стадіях їх розвитку, що є великою перевагою, адже таким чином можна уникнути серйозних ускладнень.
Під час дослідження лікар визначає ширину суглобової порожнини, оцінює стан капсули, а також аналізує особливості форми поверхонь суглобів, товщину та щільність зв’язок. Така діагностика візуалізує будь-які порушення цілісності суглобових елементів та випіт у порожнині суглоба.
Хоч ревматоїдний артрит та ревматизм належать до однієї групи захворювань, існує низка їхніх відмінних рис та характерних особливостей. Виникнення ревматоїдного артриту пов’язують з автоімунними захворюваннями, тоді як ревматизм є наслідком перенесеної стрептококової інфекції.
Ревматоїдний артрит вражає кісткову та м’язову тканини, в результаті чого суттєво знижується нормальна працездатність та може початися руйнування суглобів. Переохолодження, травми, інфекційні захворювання, сильне нервове навантаження можуть призвести до виникнення такого захворювання.
Ревматизм же характеризується ураженням серця, суглобів, інших внутрішніх органів та має особливо гострий перебіг. До факторів ризику виникнення ревматизму належать спадковість, нездоровий спосіб життя (малорухливість, куріння, надмірна вага, незбалансоване харчування). Також велику роль грає вік, до того ж у жінок частіше діагностують цю хворобу.
Для лікування ревматоїдних захворювань лікарі застосовують комплексний підхід. Тож застосовується медикаментозна терапія для усунення запалення суглобів або інших органів, на які може поширитися хвороба. Також застосовують нестероїдні препарати для усунення та полегшення сильних больових відчуттів. Важливим елементом терапії є лікувальний комплекс фізичних вправ, масаж, фізіотерапевтичні процедури. У деяких випадках також вдаються до операційного втручання, якщо почалася деформація суглобів та втрата їхніх основних функцій.
Отже, якщо ви помітили у себе симптоми ревматоїдних захворювань, потрібно негайно звернутися до лікаря-ревматолога, який визначить правильний діагноз та підбере ефективну схему лікування, зважаючи на індивідуальні особливості перебігу хвороби.
