Синдром діабетичної стопи, супроводжуваний «стопою Шарко» або діабетичною остеоартропатією – це дуже важке ускладнення перебігу цукрового діабету. Воно характеризується безболісною (через відсутність чутливості у пацієнтів), швидко прогресуючою деструктивною артропатією суглобів стопи. Найчастіше страждають предплесне-плеснові і плесно-фалангові суглоби, рідше – гомілковостопний суглоб. Патологічні зміни розвиваються, якщо хворий на діабет тривалий час знаходиться в стані декомпенсації. Це означає, що рівень глюкози в крові залишається неконтрольовано високим через відсутність адекватного контролю і лікування або незважаючи на вжиті терапевтичні заходи – дотримання дієти, прийом цукрознижуючих препаратів, інсуліну. При цьому наростають порушення мікроциркуляції в органах і тканинах, що призводять до трофічних порушень. Дисліпідемія та атеросклероз артерій нижніх кінцівок також відіграють значну роль в пошкодженні мікроциркуляторного русла і порушенні кровопостачання стоп. Все це в поєднанні з супутніми перебігу цукрового діабету патологічними змінами периферичної нервової системи і стає причиною резорбції кісткової тканини.
Деградація кісткової тканини через недостатнє кровопостачання веде до руйнування суглобів і деформацій стопи. Вони проявляються у вигляді вигнутості стоп в формі качалки, клювовидності пальців, hallux valgus та інших формах порушення нормальної конфігурації суглобів. При ходьбі у пацієнта виникає аномальне розподілення навантаження на стопу і нові, нефізіологічні точки надлишкового тиску. Оскільки декомпенсований цукровий діабет супроводжується нейропатією, у пацієнта знижується больова і температурна чутливість аж до повної її втрати. Надалі це загрожує почастішанням безболісних травм, розтягуванням зв’язок, формуванням нестабільності суглобів стопи. Людина продовжує носити тісне взуття, не помічає потрапляння в неї дрібних сторонніх предметів, камінчиків, утворення складочок шкарпетками або устілками. Хворий просто не відчуває дискомфорту, стискання при ходьбі через сенсорні порушення. Це призводить до травматизації шкіри стоп, появи виразок, некрозів, можливий швидкий розвиток гангрени. Великий гнійно-деструктивний артрит стопи може бути показанням до ампутації кінцівки.
Крім хворих на цукровий діабет, остеоартропатія Шарко може вразити також людей, які страждають тиреотоксикозом або алкоголізмом. Механізм розвитку деформації стопи у них відповідає описаному вище, а запустити патологічний процес здатне навіть мінімальне травматичне ушкодження.
Магнітно-резонансна томографія суглобів у хворих на діабет дозволяє діагностувати розвиток діабетичної остеоартропатії ще на етапі формування набряку кісткового мозку, до появи видимих виразково-некротичних пошкоджень тканин стоп. При дослідженні також можливо виявити початкові ознаки формування деформацій дрібних суглобів, фрагментацію кісткової тканини, наявність спонтанних мікропереломів і вивихів, внутрішньокісткових кіст, свищевих ходів. Перевагою МРТ стопи є можливість провести диференційну діагностику між остеомієлітом і остеоартропатією. При остеоартропатіі будуть візуалізуватися реактивні зміни фіброзно-хрящових структур і асептичний набряк в поєднанні з стонченням м’яких тканин підошви.
Також проведення МРТ дозволяє оцінити, наскільки глибоко в м’які тканини простягається виразковий дефект і диференціювати гострі виразки від хронічних в разі занедбаного перебігу синдрому діабетичної стопи. Інформація про ступінь залучення глибоких тканин в патологічний процес впливає на вибір тактики лікування, спрямованої на збереження кінцівки і зниження ризику інвалідизації пацієнта.
